Голодомор 1932-1933 рр. в Україні назавжди залишиться в пам’яті українців однією з найстрашніших сторінок минулого.
Голодомор 1932-1933 рр. в Україні визнано злочином проти людства. Голод був наслідком не лише збільшення примусових хлібозаготівель у той період, але повного вилучення продовольства у всіх регіонах УРСР, населення яких на 2/3 і більше складали українці. Терор голодом, депортації, індивідуальні масові репресії були спрямовані проти України як національної республіки. Протягом ХХ століття Україна пережила три голодомори: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр., але другий був найбільш масовим і жорстоким.
Проблема голодомору знайшла широке висвітлення у дослідженнях українських і зарубіжних науковців, спогадах очевидців. Постійно розширюється коло історичних джерел, які вводяться у науковий обіг.



Голод завжди був страшною бідою людства. Але в новітній його історії він траплявся, як правило, лише в країнах, де при владі перебували антидемократичні тоталітарні режими, яким чужі почуття гуманізму і співчуття до ближніх. Більш того, ці режими з метою втілення в життя своїх фантасмагоричних, антилюдських ідей використовували голод як зброю приборкання гордих та непокірних.
У 1932-1933 рр. безвинними жертвами масштабного голодомору, організованого Сталіним та його соратниками, стали мільйони українців. Смерть не жаліла ні дітей, ні старих, ні чоловіків, ні жінок.
За даними істориків, протягом 1932-33 рр. жертвами голоду, що виник унаслідок адміністративних заходів сталінської влади, в Україні, за різними оцінками, стали від 7 до 10 млн. людей. Це означає, що в ті трагічні роки Україна втратила від 10 до 25% свого населення, втрачаючи по 25 тисяч осіб за день, по тисячі - за годину, по 17 осіб - щохвилини. Як стверджують фахівці, якби Україна не пережила Голодомору, її населення нині було б удвічі більшим - до 100 млн. осіб.
В Радянському Союзі сам факт масових смертей від голоду замовчувався комуністичним режимом і навіть старанно приховувався.  В Україні вперше голод 1932-1933 років почали визнавати лише в 1988. Того року письменник Олекса Мусієнко вжив слово «Голодомор», яке швидко стало загальноприйнятим в українській публіцистиці, а з неї перейшло і до наукової історичної літератури.
Офіційне вшанування пам'яті жертв Голодомору, в тому числі, визнання його геноцидом українського народу, розпочалося за ініціативи української діаспори у США і Канаді. Так, починаючи з 1983 року, в столиці канадської провінції Альберта місті Едмонтоні, в мерії міста щорічно проводиться відзначення річниці Голодомору. На офіційній частині заходу традиційно присутні мер міста й керівники провінції. Біля входу до мерії встановлений перший у світі пам'ятний знак на вшанування річниці Голодомору «Розірване кільце життя».
У 1988 році Конгрес США, а в 1989 році - Міжнародна комісія юристів офіційно визнали голодомор 1932-33 років актом геноциду проти української нації.

            Традиційно, в День пам'яті жертв Голодомору і політичних репресій  українці в цілому світі проводять всеукраїнську акцію «Запаліть свічку пам'яті жертвам Голодомору». О 16:00 год. у домівках запалюються свічки на згадку про тих, хто загинув під час Голодомору 1932-1933 рр. в Україні та хто постраждав від комуністичного тоталітарного режиму в Україні у 1917-1991 рр.