У червні народився Євген Озаркевич, український лікар і науковець. Після одержання диплому в 1888 році проходив практику протягом трьох років у клініках Відня, а пізніше відпрацював два роки державним повітовим лікарем у Боснії в місті Вишеград. Хоч матеріально становище повітового лікаря в Боснії було дуже вигідним, він затужив за рідним краєм і 1893 р. повернувся до Галичини, щоб працювати для свого народу.

            Євген Озаркевич - український лікар і науковець, постать якого унікальна і неповторна в українській медицині. Він ініціатор створення та директор першої української амбулаторії «Народна лічниця», автор перших в нашій історії наукових медичних праць, опублікованих у Львові українською мовою, перший доцент-викладач медичних дисциплін українською мовою, автор багатьох науково-практичних та громадсько-політичних публікацій, перший голова українського лікарського товариства у Львові, видатний громадсько-політичний діяч, старший санітарний радник та член Найвищої ради здоров’я у Відні.
Народився 9 червня 1861року в сім'ї священика і громадського діяча Івана Озаркевича. Навчався в Снятині, опісля - в Чернівецькій і Львівській гімназіях.
Медичну освіту здобув у Віденському університеті. Під час навчання був активним членом товариства «Січ», а в 1884 році - його головою. Після одержання диплому в 1888 році протягом трьох років проходив практику в клініках Відня, після чого працював повітовим лікарем у Боснії. З 1893 року протягом двох літ працював практичним лікарем у Стрию, де заснував перше культурно-політичне товариство «Міщанська Бесіда».
У 1897 році переїхав до Львова, де зайнявся приватною практикою і активно включився в політичне і наукове життя української громади. В 1902 році Озаркевич висунув ідею заснування філантропічного закладу «Народна лічниця», який з січня 1903 року почав діяти в рамках товариства лікарні-амбулаторії. Статутом товариства передбачалось надавати безплатну лікарську допомогу убогим хворим, незалежно від їх національності та віросповідування. Був незмінним директором «Народної лічниці», закуповував за кордоном необхідне обладнання, організовував кабінети, лабораторії.
Він був дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка, редактором «Лікарського збірника», першим головою Українського лікарського товариства та редактором його органу «Здоровлє».
Крім того, Є. Озаркевич - автор сотень статей з питань гігієни, курортології, української медичної термінології та лікарських порад. Видав першу в Галичині книгу на медичні теми «Недуги пошестні».
Євген Озаркевич підтримував особисті і листовні зв'язки з М. Драгомановим, І. Франком, М. Павликом, О. Кобилянською, В. Гнатюком, О. Терлецьким та іншими діячами української культури.

            Був ініціатором створення та головою організації українців Львова «Львівська Русь», належав до Української національно-демократичної партії, входив до складу її навчальної управи. Також був заступником голови товариства «Просвіта», головою його Львівської філії, входив у спілку видавництва «Діло», був секретарем її управи, членом дирекції товариства взаємних забезпечень «Дністер». Під час Першої світової війни Озаркевич переїхав до Відня, де завідував табором українських воєнних біженців. Влітку 1915 року повернувся до Львова. Разом з дружиною поїхав у 1916 році до Відня на лікування. Однак лікарі вже не змогли допомогти: у липні померла дружина, у вересні - Євген Озаркевич.