«Створити те, чого немає вдійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне - тільки вцьому може бути різниця актора відгарно вишколеної мавпи. Адляцього треба розбудити фантазію, виростити їйкрила інавчитись літати» - Лесь Курбас.
25 лютого виповнюється 125 років з дня народження видатного українського режисера, актора та драматурга Леся Степановича Курбаса.
Засновник спочатку політичного, а потім і філософського театру в Україні, у своїх виставах Лесь Курбас малював всесвіт так, щоб головним у ньому була особлива довіра до життя людини в усіх його суперечностях.
Народився Олександр-Зенон Степанович Курбас 25 лютого 1887 року на Львівщині у містечку Самбір. У родині Леся усі були акторами. Степан та Ванда Курбаси виступали на сцені галицького театру і прагнули дати синові гарну освіту. Навчався в Тернопільській гімназії, потім у Віденському університеті (вивчає германістику й славістику; записується на філософські й теологічні студії). У Відні закінчує драматичну школу вільного слухача при Віденській консерваторії.
У жовтні 1915року Лесь Курбас засновує в Тернополі перший стаціонарний український професійний театр «Тернопільські театральні вечори», в якому працювали: Я. Бортник, Г. Бабіївна, Т. Демчук, В. Калин, М. Крушельницький, Ф. Лопатинська, А. Осиповичева, І. Рубчак, М. Чернявська, Г. Юрчакова та ін.
Згодом свої ідеї він втілює у власноруч організований «Молодий театр», що складався із акторів-початківців. Завдяки режисурі Курбаса репертуар театру, який офіційно з'явився у 1917 році, скеровувався на пошук нових форм втілення сучасної та класичної драматургії. На сцені «Молодого театру» Курбас познайомився з майбутньою театральною зіркою Валентиною Чистяковою, з якою він одружився та прожив разом вісімнадцять років.
У березні 1922 року в Києві вже визнаний режисер засновує модерне експериментальне мистецьке об'єднання «Березіль». Через чотири роки театр переїздить до тодішньої столиці радянської України Харкова, де Лесь Курбас співпрацює з видатним українським драматургом Миколою Кулішем. Однак їхні спільні п'єси «Народний Малахій», «Мина Мазайло» викликали в більшовицької влади обурення. Леся Степановича звинуватили у відході від магістральної лінії партії та у буржуазному націоналізмі. Наприкінці грудня 1933-го року Курбаса заарештували та засудили до п'яти років ув'язнення. Етапом його доправили на далеку північ - на спорудження Біломор-Балтійського каналу, а згодом і на Соловки. Скрізь видатний режисер знову зорганізовує театри.
3листопада 1937року Леся Курбаса було розстріляно в урочищі Сандоморх, на 16-му кілометрі траси Медвежегорськ-Повенець, Карелія.
21 грудня 1991 року Кабінет Міністрів України постановою № 367 скасував постанову Ради Народних Комісарів УРСР від 17 грудня 1933 року «Про позбавлення Л. Курбаса звання народного артиста УРСР». 30 березня 2002 року в Києві на вулиці Прорізній, що у Шевченківському районі столиці, був урочисто відкритий пам'ятник Лесю Степановичу Курбасу.
* * *
Лесь Курбас був саме стратегом-конструктором українського буття - його художньо-естетичний виклик торкався не лише театру. Театр він бачив передусім своєрідним мудрим суспільним парламентом і одночасно храмом, що впливають на буття, генерують для свого етносу автентичну етику і шкалу цінностей, де художнє - духовне - головне.
Саме Лесь Курбас першим розкриває сцену до глядача, ділиться з ним енергією, кидає кураж і свіжий жарт, руйнуючи шаблон пафосу й зарозумілості. У «Газі» Кайзера він дивує вивіреною, математично чіткою пластикою акторських масовок - актори за допомогою різноманітних акробатичних пристроїв конструюють образ тіл-гвинтиків моторошно-гігантської машинерії. У «Джіммі Гіґґінз» Лесь Курбас вводить екран не лише як елемент декорації, а як новий майданчик для продовження сценічної дії. У цій же виставі Курбас досягає ще одного цікавого ефекту - потік підсвідомості головного героя відтворює масовка акторів: фантасмагоричні фігури в просторі будують химерні сплетіння думок Джіммі.
Недарма відомий своїм еґоцентризмом і самозакоханістю Всеволод Мейєрхольд, який в режисурі не визнавав авторитетів, назвав Курбаса «найкращим режисером Радянського Союзу», визнавши його, таким чином, кращим себе, від самого Мейєрхольда.
Саме завдяки Л. Курбасу українське сценічне мистецтво почало ставати істинно європейським, модерним, естетичним, відкрило для себе коло героїв, тем, прийомів, до того часу просто недоступних. Курбас заклав основи сучасної вітчизняної акторської і режисерської школи, сказав своє слово і в кінематографі, відкрив світові видатного драматурга Миколу Куліша, а також великих акторів - Амвросія Бучму, Мар'яна Крушельницького, Валентину Чистякову, Дмитра Мілютенка, Йосипа Гірняка, Наталію Ужвій… Його заслуги перед вітчизняним мистецтвом можна перераховувати нескінченно. І зробив би він ще більше, набагато більше.
* * *
У зв’язку зі 125-річчям від дня народження Леся Курбаса Національний центр театрального мистецтва ім. Леся Курбаса за підтримки Фонду «Розвиток України» протягом 2012 року організовує Міжнародний мистецько-освітній проект «Лесь Курбас і світова художня культура».
Проект розпочався 3 лютого програмою «Дні Єжі Ґротовського в Україні» циклом лекцій та відеопрезентацій Інституту ім. Є. Ґротовського (Вроцлав). 27 лютого відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки Лесю Курбасу на будинку Центру Курбаса у Києві (вул. Володимирська, 23-В).
Однією з центральних подій проекту обіцяє стати міжнародна наукова конференція, що відбудеться 31 березня за участі науковців з Білорусі, Грузії, Італії, Польщі, Росії, Франції, США та інших країн. В її рамках будуть представлені як традиційні наукові виступи, так і скайп-конференції, презентації та стендові доповіді, переважна більшість яких присвячена принципово новим аспектам дослідження творчих інтенцій та режисерської спадщини Леся Курбаса. Натомість мультимедійна акція «Лесь Курбас у Києві» (1 квітня) постане першою спробою «оживити» місця, пов’язані з перебуванням митця у Києві.
