Дружні сайти
unr
Національна рада української національної меншини в Сербії (засновник)
 
grb Republike Srbije
Уряд Республіки Сербії
 
grb Vojvodine
Виконавча Рада АК Воєводини
 
grb Ukrajine
Посольство України в Сербії
 
prosvita
Товариство української мови, літератури і культури „Просвіта”
 
uvkr
Українська Всесвітня Координаційна Рада (УВКР)
 
uwc

Світовий Конґрес Українців (СКУ)

 
eku
Европейський Конґрес Українців (ЕКУ)
 
kanal 5
5 Kанал
 
duda
ДЕРЖАВА УКРАЇНА – ДІАСПОРА
 
1
Інформаційне національне агентство Сербії Танюг

Content on this page requires a newer version of Adobe Flash Player.

Get Adobe Flash player

Рік: 13
Номер:149
30 листопада 2017 р.
ВШАНУВАННЯ ПАМ`ЯТІ
IN MEMORIAM

ВІДІЙШОВ У ВІЧНІСТЬ ОТЕЦЬ Д-Р. РОМАН МИЗЬ

14.VIII.1932 – 13.XI. 2017

В Новому Саді, 13 листопада на 86-му році життя помер греко-католицький священник, хрестоносний протоієрей Роман Мизь, науковий і громадський діяч, професор,видавець, довголітній парох греко-католицької парафії св. ап. Петра і Павла в Новому Саді.
Отець д-р. Роман Мизь народився 14 серпня 1932 року в родині о. Богдана і Марії (дів. Тимчишин), у Дрогобичі (Україна). В 1933 році з батьками переїхав до Югославії, до Липовлян, де його батька призначено на парафію. Тут закінчив початкову школу, а гімназію і богословські студії з післядипломними курсами завершив у Загребі, столиці Хорватії. Після одруження з Іриною Меленюк, 19 грудня 1958 року в Загребі був висвячений на священика і призначений сотрудником батькові у Липовлянах. З 1962 року виконував обов’язки декана, а після смерті батька став парохом. Року 1968 призначений парохом у Новому Саді, де до виходу на пенсію виконував душпастирські обов’язки. 
Отець д-р. Роман Мизь заочно студіював історію на філософському факультеті Українського Вільного Університету в Мюнхені (Німеччина), югославську літературу й історію мистецтва на філософському факультеті університету в Загребі та історію на філософському факультеті університету в Новому Саді.



Після півстоліття, присвячених журналістиці, публіцистиці та науковій праці, в його бібліографію було вписано понад 50 книг, в тому числі пʼять томів «Матеріалів до історії українців в Боснії»,  і близько тисячі статей, які були публіковані в понад 50 різних газет, журналів та збірників кількома мовами: українською, русинською, хорватською, сербською, словацькою й угорською. Був редактором і співредактором кількох газет і журналів («Нова думка», «Дзвони», «Новосадські дзвони»), заснував і редагував українські радіопередачі по Радіо Баня-Лука (1967-1968).
У Новому Саді заснував і редагував українські радіопередачі «Українські обрії» по Радіо Новий Сад (1992-1999), був редактором українських передач по Телебаченні Новий Сад (2003-2004), а з 2004 року був відповідальним редактором українських і русинських радіопередач по Радіо «Марія» у Новому Саді.
Два рази здобув титул магістра наук з теології (Краків і Пряшів), а 13 червня 2008 року отримав почесний докторат на протестантському теологічному факультеті у Новому Саді. Був членом Наукового товариства ім. Тараса Шеченка та інших товариств. Він був професором у Теологічно-катехитичному інституті ім. Св. Альберта Великого, викладав на академічних студіях в рамках університету в Новому Саді, в Новосадській журналістській школі та в Школі екуменізму в Новому Саді, де був членом Сенату школи. 
В останніх роках написав і видав такі книги: «Від Бога до сатани» (про секти і культи), «Релігійна картина Європи», «Східні Церкви», «Перший російський церковний роздор», «Вступ до теології екуменізму», «Християнський Схід», «Релігійні секти», «Бачення, сподівання і намагання», «Слідами лемків», «Матеріали до історії українців у Боснії» (6 томів), «Українці в Липовлянах та Новій Субоцкі», «Релігійні спільноти у Сербії», «Біблія - слово Боже на всі часи», «На камені збудована - історія Христової Церкви», «Три галузі християнства», «Виклики і проблеми екуменізму» і другі.
За церковну, громадську та екуменічну діяльність відзначено його численними нагородами.
Його багаторічна присутність у духовно-культурному житті української і русинської громади на просторах бувшої Югославії є прикладом відданого служіння церкві і народу. Великі справи й численна літературна спадщина, яку залишив о. д-р. Роман Мизь,  утвердили навіки його в пам’яті майбутніх поколінь.
Прощання з о. д-р. Романом Мизем відбулося 18 листопада у греко-католицькій церкві св. ап. Петра і Павла у Новому Саді, похований на греко-католицькому кладовищі в Руському Керестурі.

ВІЧНА ЙОМУ ПАМ`ЯТЬ!