19 лютого 2012 року

Українська державна символіка, як у скіфських царів, у старокняжій Київській державі, так і в УНР, відображає традиційну українську символіку, що формувалася протягом тисячоліть і належить до найбагатших та найзмістовніших символічних систем людства. Ключем до її розуміння є чільний її символ, нині відомий під назвою «Тризуб».
Він був культовим символом арійських племен Нижнього Подніпров’я ще у ІІІ тисячолітті до нашої ери. На початку нашої ери тризуб був іменним знаком правителів Боспорського царства у Криму, Причорномор’ї та Приазов’ї.
У Київській Русі тризуб стає великокнязівським знаком. Його зображення вперше відоме нам з печатки Святослава Ігоревича, де чітко вирізняється князівський знак у вигляді літери «Ш» - тобто тризуб, відомий нам сьогодні як знак Рюриковичів.
Тризуб як знак князівської власності Рюриковичів широко використовувався у державному житті Київської Русі. Він зображувався на печатках, якими скріплювали міжнародні договори; на князівських товарах, що відправлялися на продаж за кордон. Крім того, виконані в бронзі чи сріблі, тризуби прикрашали пояси дружинників князівського війська, зброю і знамена.
Та не тільки на монетах та печатках використовується цей знак. Тризуб можна зустріти на цеглі підмурків Десятинної церкви у Києві, на плитах Успенської церкви у Володимирі-Волинському, збудованої в другій половині XI століття. Зображення тризуба знайдено також на варязькому мечі, на гербі французької королеви Анни (дочки великого князя Ярослава Мудрого), на надгробку святого Еріка (Швеція), що породичався з династією Володимира Святославича.
Існує понад сорок версій, що пояснюють походження тризуба.
Можна беззастережно погодитися, що тризуб - це символ державної влади. Так, вершок скіпетра візантійських монархів увінчувався фігурою подібної форми.
Різні смислові навантаження пов'язують тризуб з релігійною емблематикою. Є припущення, що це трикирій, корогва, голуб Святого Духа тощо.
Світсько-військова символіка тризуба має означати: якір; закінчення франціски (спис з подвійною сокирою - улюбленою зброєю норманнів); лук зі стрілою - так звану кушу; сокиру.
Крім того, дослідники бачили у цьому зображенні геральдично-нумізматичну фігуру, візантійську монограму, геометричний орнамент візантійського, східного, слов'янського, варязького походжень. У тризубі закладено глибокий філософський смисл, який символізує триєдиність і тривимірність світу, що пізніше трактовано християнством як єдність Бога-Отця, Бога-Сина, Бога-Духа Святого.
Український тризуб свідчить про історичний і логічний зв'язки з культурними впливами греків, римлян, кельтів-галлів.
Популярними є й такі версії походження тризуба, як символізація трьох природних стихій - повітря, води і землі, схематично-символічне зображення атакуючого сокола. Академік Б. О. Рибаков, наприклад, вважає, що підвіски з тризубом могли бути знаками князівської адміністрації на зразок татарських.
Тризуб постійно був уживаний і в побуті українців. Зокрема, була традиція малювати його на стінах або дверях чи воротах під час релігійного свята - Водохреща. Священики так пояснювали значення цього символу: «Віра в Христа є початком усього в житті людей, а знак, що схожий на якір, означає: як на воді рятує судно й дає йому спокій, так і в житейському морі хрест і віра в його силу є для людини якорем спасіння від гріхів і зла, рятунок і пристановище в небезпеках».
У грудні 1917 року Українська Центральна Рада прийняла тризуб в якості герба УНР. Фактично це було схвалено 18 січня 1918 року, а 1 березня проголошено закон про герб, на виконання якого 22 березня того ж року було викладено опис герба з тризубом як головним його елементом. Законом було встановлено великий та малий державний герб, які мало відрізнялися композиційно.
З 22 січня 1919 року, згідно зі законом про Злуку, тризуб увійшов у крайовий герб Західної області УНР. Залишався він головним елементом герба гетьманської держави П. Скоропадського, а також Директорії.
Уперше конституційно тризуб був оформлений як державний герб у травні 1920 року Всеукраїнською Національною Радою, а вдруге - спеціальною «Урядовою Комісією по виготовленню Конституції Української Держави» 1 жовтня того ж року.
Великий і малий герби 1918 року стали першим втіленням ідеї дуалізму українського державного герба, яка згодом набула свого розвитку. Tак, наприкінці 30-x років XX століття відомий український геральдист M. Битинський на замовлення Уряду УНР в екзилі розробив проект державниx відзнак України, серед ниx великого, середнього й малого державниx гербів. Лейтмотивом цієї праці - справжнього шедевра українського геральдичного мистецтва - стала соборність українськиx земель, що на час створення проектів перебували в складі різниx державниx утворень: Чеської Республіки, Другої Речі Посполитої, Румунського Королівства, СРСР. Проекти M. Битинського здобули суспільне визнання й приxильність. Вони є визначною пам'яткою української геральдичної культури та політичної історії. У радянській Україні тризуб піддавався офіційній дискредитації, попри це залишаючись символом національно-визвольного руху.
19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила сучасний Державний Герб України, розроблений групою у складі: А. Гречило, О. Кохан та І. Турецький.