Від того дня, коли запізналися двоє молодих людей, були достатньо тільки два тижні, щоб вони стали перед священиком, аби пообіцяти одне одному вірність і любов на ціле життя.

Іван Писанюк взяв собі за дружину Софію Ільчишин на Різдво, 7 січня 1957 року. Раніше, ніж познайомилися, Іван жив у Сремській Мітровиці, а Софія – у Шашінцях. Іван народився у Лішні, а з батьками переїхав із Боснії до Сремської Мітровиці 3 січня 1945 року. Батьки Софії прийшли з України і один час жили в Дуброві. З Дуброви перейшли на Околицю до Прнявора. Як переїхали з Боснії до Шашінців, Софії було 15 років.
Цього року сповнилося 50 років їхнього подружнього життя, і того дня вони запросили всіх присутніх у церкві Вознесіння Господнього у Сремській Мітровиці на частування. Зібралася повна хата рідних і знайомих, які співали, жартували і обов’язково бажали многих літ життя.
Подружжя тоді обіцяло, що влаштує "золоте весілля" – в один святковий спосіб відзначать цей золотий ювілей Службою Божою і бенкетом у церковному залі, і це справді і відбулося.

12 травня, у греко-католицькій церкві Вознесіння Господнього у Сремській Мітровиці, відбулося святкове відзначення 50-ліття шлюбного життя Службою Божою, на якій були присутні рідні, приятелі і всі, яким милі Іван і Софія Писанюк. Ювілянти сиділи у першому ряді, а біля них – їхні сини, невістки, онуки, а далі ціла родина. Службу Божу служили о. парох Михайло Режак та о. Едвард Шпанович. Під кінець Богослужіння усі разом молилися за здоров’я та щасливі майбутні літа. Потім священики ґратулювали "молодятам" золотий ювілей.
Усі присутні обдарували ювілянтів квітами й іншими дарунками, а вони віддячили їм спільною вечерею у церковному залі. Грали прекрасні музики, гості танцювали, скільки було сили, а можна сказати, що щаслива пара передувала у веселощах, що всі інші радо підтримали. Старші жінки влаштували "молодим" справжнє дарування, точно так, як це було 50 років тому, співаючи вівади.
Жодне весілля не буває без поправин, так було і цього разу. В неділю, після Служби Божої, усі знову прийшли до залу поправити те, що, може, не вдалося першого дня...