Стрітенська свічка

15 лютого святкуємо свято - Стрітення Господнє.
Відзначають це свято на згадку про те, як Пресвята Діва Марія принесла до єрусалимського храму Ісуса Христа на 40-й день після Його народження. Коли Діва Марія разом із Йосифом принесла Ісуса до храму, до них підійшла благочестива людина на ім’я Симеон. Саме йому було передвіщено, що він не помре, доки не побачить Спасителя світу. Симеон довго чекав виконання обіцянки Божої - він жив близько 300 років. У храмі праведний Симеон узяв на руки Ісуса, благословив Бога і сказав: «Господи, тепер Ти відпускаєш мене з цього життя в майбутнє, як обіцяно Тобою мені, і я тепер помру спокійно, тому що на власні очі бачив Спасителя світу».
Стрітення символізує зустріч Старого і Нового Завітів: даного єврейському народові Закону Божого і нового, вищого Закону Божественної любові, принесеного у світ Ісусом Христом.
Стрітення відзначають на 40-й день після дня народження Ісуса Христа. Урочисто відзначати його почали з кінця V століття.
Цього дня у наших церквах святять свічки, відразу після освячення в церкві вірні запалюють свічки. Вважають, що ці свічки бережуть від грому, різних негод. Їх називають «громниці» і зберігають протягом цілого року.
Українці здавна шанували це свято, намагалися в цей день йти до церкви і нічого тяжкого не робити.
Існує повір’я, що цього дня зима з весною зустрічається, щоб поборотися, хто переможе, кому панувати та йти далі, а кому вертатися. Якщо цього дня до вечора стане тепліше - переборола весна зиму. Ясна й тепла погода цієї днини віщує добрий урожай, роїння бджіл. Вітер - погана ознака. А якщо буде відлига, то весна запізниться і треба берегти хліб, бо не скоро у поле можна буде вийти. Тож старі люди говорили: «Як нап’ється півень води, то набереться господар біди».