Вишивка - це один із найдавніших та найпоширеніших видів народної творчості. Віддавна саме вишивка об’єднувала українське жіноцтво. Жінки протягом віків стараються втілити у вишитих узорах красу рідної природи, свої переживання та відчуття, свою долю.
У Сремській Мітровиці ця традиція живе і до сьогодні. Тут, при ТПКУ «Коломийка», успішно працює гурток української народної вишивки. Вишивальниці з цього гуртка своїми вмілими руками створюють прекрасні українські народні костюми для членів Товариства «Коломийка». Про роботу цього гуртка ми дізналися від його керівника Софії Писанюк, яка розказує, що українські жінки з давніх-давен вишивали. У Сремській Мітровиці жінки вишивали і для потреб церкви Вознесіння Господнього, і для Товариства «Коломийка», і для своїх осель. Для «Коломийки» вишивали від самих початків заснування. Аматорам потрібні були народні костюми, так і організували вишивальний гурток при Товаристві «Коломийка». За 35 років діяльності «Коломийки» пошито і оздоблено вишивкою чимало костюмів.
Софія Писанюк розповідає:
- Вишиваємо хрестиком, різними кольорами. Колись вишивали низинкою, заповнювали квіти, а тепер найбільше вишиваємо хрестиком. Колись нитки і полотно привозили з України, тепер у нас у Сремській Мітровиці можна купити. Орнаменти для вишивок беремо з книжок, зі старих вишиванок, додаємо дещо свого і виходять гарні вишивки. Збираємося у нашому гуртку, радує, що серед нас є і чимало молодих жінок. Ми, жінки, вишиваємо і співаємо наших пісень, а чоловіки сидять, розмовляють. Для членів Товариства вишивали деталі до народних костюмів. Як щось любиш робити, то нічого не є тяжко. У вишивальному гуртку збирається чимало жінок, які завжди домовляються і розподілюють вишивання між собою.
Вишивання - захоплення, яке, за словами Софії, передалося їй у спадок від мами.
Анна Лукач вишиває з малих літ, цього виду рукоділля навчилася від мами. У «Коломийці» вишиває від самих початків. За цей період разом з іншими жінками пошила багато костюмів і вишила вишивок. Анна є активним учасником «Коломийки», бере участь у всіх маніфестаціях, і для себе вишила блузку і спідницю, а для чоловіка - сорочку.
- Вишивати люблю і завжди вишиваю, як є час. Тепер плануємо пошити нові костюми для учасників нашого співочого ансамблю і вишити сорочки, - розповідає Анна Лукач.
Маріца Кадар у гуртку вишивання не так давно, але майстерністю вишивання оволоділа цілком, у неї є вже чимало робіт. Серед них - вишита сорочка для сина, який танцює у молодіжному ансамблі «Коломийки», вишита сорочка для батька, який співає у джерельній групі, чимало вишитих скатертинок, а особливою гордістю вишивальниці є подушки, з яких і починала вишивати. Тепер вишиває чоловічу сорочку.
- Вишивання є прекрасним і корисним заняттям, і я б хотіла, щоб більше молодих жінок прийшли до нас у гурток, щоб разом з нами вишивали, спілкувалися, проводили вільний час і зберегли від забуття цю прекрасну нашу традицію, - каже Маріца Кадар.
Славка Канюґа є активним учасником Товариства «Коломийка» з юних літ. Як і інші члени Товариства, вона вишивала собі український народний костюм.
Славка Канюґа згадує про ті часи, коли почала танцювати в «Коломийці»:
- Як і інші члени «Коломийки», я вишила собі сорочку. Люблю вишивати і навчилася цього заняття від своєї мами, і так само хотіла б передати цю традицію української вишивки своїм дочкам Марині і Катерині.
На занятті гуртка української народної вишивки панує творча атмосфера: вишивальниці, схилившись над вишиттям, зосереджено вишивають. За мить, завдяки вправним рукам, хрестик лягає до хрестика, створюючи на полотні красивий візерунок. Хрестик за хрестиком лягають на полотно, а разом з хрестиками звучить прекрасна українська пісня.