Покладанням вінків і поминальною панахидою вшановано пам'ять полеглих бійців III-го Українського фронту.
Як вже стало традицією, і цього року вшановано пам'ять полеглих бійців III-го Українського фронту, котрі 1944 року, під час прориву Сремського фронту і операції визволення центральної Європи та Югославії, полягли на берегах Дунаю, біля міста Сомбор, у сучасній прикордонній смузі між Сербією та Хорватією. Батинська битва розпочалася 10 листопада 1944 року. Для того, щоб відбити фашистські війська і уможливити прямий наступ союзників на Будапешт, а потім і на Берлін, армійські групи III-го Українського фронту, разом з 51-им воєводинським корпусом, вступили в бій з добре укріпленим ворогом.

За ініціативою Товариства української мови, літератури і культури “Просвіта”, після понад 50 років, вісім років тому було вперше відправлено панахиду загиблій молоді, котрих близько 200 поховано на кладовищі Червоноармійців у місті Сомбор. Традиція продовжується, і українці з різних осередків Воєводини збираються помолитися за своїх невідомих, але близьких співвітчизників.
Цього року 28 жовтня до Сомбора прибуло понад сто людей з різних осередків, серед них присутніми були перший секретар Посольства України в Сербії Анатолій Старостенко, голова Національної ради української націона-льної меншини Мирослав Калинюк і секретар Національної ради Мирослав Гочак, голова Товариства “Просвіта” Сла-вко Микитишин, представники Культурно-мистецьких та освітніх товариств української громади, журналісти “Рідного слова”.
До підніжжя пам'ятника на кладовищі покладено вінки, присутні відвідали кладовище, зачитували імена загиблих, наймолодшому зі загиблих було 17 років, а в основному це були 20-річні дівчата і хлопці, котрі знаходилися у складі ІІІ-го Українського фронту, який брав участь у Батинській битві.
До всіх присутніх звернувся голова Товариства “Просвіта” Славко Микитишин, закликавши віддати честь полеглим співвітчизникам і зазначивши в своєму виступі:
Ми сьогодні зібралися тут віддати честь українським бійцям, які віддали своє життя за свободу в боротьбі з фашистською силою, яка намагалася завоювати цілий світ. Це були молоді люди, які загинули далеко від своїх домівок, далеко від своїх рідних, далеко від своєї України. Ми кожного року відвідуємо ці могили, щоб віддати честь загиблим бійцям III-го Українського фронту.

Наприкінці свого виступу Славко Микитишин закликав усіх присутніх хвилиною мовчання вшанувати загиблих бійців.
До присутніх звернувся перший секретар Посольства України у Білгороді Анатолій Старостенко, який окремо подякував українській громаді за турботу і увагу, яку приділяє бійцям, що полягли і захоронені далеко від своїх домівок і рідних.
Після цього було відслужено поми-нальну панахиду, яку служили отці Василіяни греко-католицької церкви св. Йосафата з Кули о. Віталій Лотоцький і о. Венямин Чернега. Проповідь виголосив о. Лотоцький.
Після панахиди всі відправилися на берег Дунаю, 30 кілометрів від міста Сомбор, у районі Бездан, де і загинули українські бійці. Там вже за традицією було пущено вінки, щоб вони, відпливши по Дунаю до Чорного моря, віднесли до України вістку, що українські герої не забуті. Вінки пустили в Дунай перший секретар Посольства України Анатолій Старостенко і голова Національної ради Мирослав Калинюк, який сказав:
Сьогодні ми зібралися на цьому місці, де загинули українські бійці. Цей день був традиційним днем вшанування пам'яті полеглих українських бійців. Плануємо надалі цей день встановити, як День героїв, який обов'язково буде відзначатися кожного року. Вічна слава і пам'ять героям!

Під впливом емоцій люди заспівали пісню “Повіяв вітер степовий”, і так і цього року було пом'януто українських бійців, які загинули зовсім молодими, не залишивши нащадків, котрі б згадували їх. Але наша громада пам'ятатиме своїх співвіт-чизників!